Блог как там его блин забыл :)

Більша частина вільної інформації про нас самих пов'язана з нашими інтересами, бажаннями, забобонами, з тим, що робить нас щасливими, що тривожить — з нашим стилем життя. Якщо в процесі спілкування з кимсь ви говорите більше, ніж тільки «так» й «ні», те, незалежно від змісту ваших висловлень, у них буде полягати інформація про те, що важливо для вас у цей момент життя. Але ви повинні також уміти чути й те, що інші говорять пр самих себе. Вільна інформація, що інші дають про себе (про яку ви не запитували) допомагає вашому спілкуванню двічі: насамперед  дає можливість говорити про щось ще крім погоди й уникати болісного мовчання. Дотого ж, що ще більш важливо, обмінюючись вільною інформацією, ви вибираєте теми, цікаві друг для друга.

Якщо у вас не вистачає світських навичок уміння вести розмова, ваше спілкування зможе перетворитися в низку розладів. І ви будете випробовувати занепокоєння при кожному новому контакті. Це викликано невмінням толком розповісти про себе й уважно вислухати те, що розповість про себе ваш співрозмовник.
На основі свого досвіду я прийшов до висновку: щоб почувати себе комфортно при будь-якому спілкуванні, потрібно володіти двома навичками. Перший: для задовільної розмови кожному з нас необхідно дати вільну інформацію про себе, тобто  ту, про яку нас не розпитували; друга навичка — саморозкриття.

Щоб будь-які відносини могли розвиватися благополучно, обоє партнера повинні володіти хоча б мінімальною впевненістю в собі. Якщо вони не будуть поводитися  впевнено з найпершої  зустрічі, то нормальні відносини між ними не розів'ються й за місяці. Коли нові відносини не вдаються, особливо між чоловіком і жінкою, те це означає наступне: швидше за все, один з них не зміг спілкуватися впевнено й не зумів показати, який він (або вона) людина: що любить, що не любить, чим цікавиться, чим займається й чим хоче зайнятися, свої звички й т.д.  Здатність розповідати пр самих себе (хто ми, як живемо) і здатність розташувати іншого людини говорити про себе — це прояв того самого   вміння бути впевненим у спілкуванні. Добре, якщо й ви, і ваш співрозмовник упевнені в собі. Тоді ви можете знайти основу для взаимообогащающих, змістовних відносин. З іншого боку, ця ж упевненість дозволяє вловлювати відсутність взаємного інтересу й уникати непотрібних для обох відносин.

Є ще ситуації, у яких, як би завзяті ви не були, ви програєте. Мова йде про випадки, коли ви занадто пізно проявляєте наполегливість (особливо в комерційній і бюрократичній сферах). Зокрема , з одним з моїх студентів відбулася наступна історія Він вирішив повернути продавцеві шину з дефектом. Одержавши вже деяку практику на наших заняттях, він пішов до продавця шин й, завзято використовуючи метод Заграної пластинки, вимагав повернути йому гроші. Але продавець посміявся над ним. Група зацікавилася подробицями цього випадку. Всі були здивовані, тому що не виявили недоліків у його поводженні. Хтось із групи запитав, чому ж, як здається «постраждалий», продавець відмовився повернути йому гроші. І отут весь клас онімів, коли оповідач повідомив: «Я думаю тому, що вже «накатав» на цій шині 24 000 миль, коли повертав її». Як я довідався пізніше, він намагався зробити обмін після того, як вісімнадцять місяців мовчазно мирився з дефектом. Де ж отут здоровий глузд? Я б сказав, що в ньому багато від Чуцпы. Якщо ви не дуже знайомі з вираженнями на їдиш, Чуцпа — це той, хто вбив обох батьків, а потім звернувся в суд, просячи його помилувати тому, що він — сирота!